Парна фотовиставка Тетяни Павлик і Ростислава Кондрата «Місто, що дарує крила» вже тривала деякий час, коли до авторів «підрулив» (саме так, бо важко знайти інші слова, зважаючи на гуморні манери інтерв’юера) незнайомий журналіст і ось вийшло таке веселе інтерв’ю, яке й пропонується Вашій увазі.                          

Журналіст:

 «Пане Ростиславе, чи можна до Вас звертатися якось інакше?

Скажімо, «пане майстре», бо мені важко вимовляти Ваше ім’я?».

Кондрат:

«Так, звичайно».

Журналіст:

«Пане майстре, чи ви часто буваєте в Антібі?».

Кондрат:

«Майже щоліта. Лише минулого року ми не змогли поїхати через коронавірус».

Журналіст:

«Ви сказали «ми», тобто Ви подорожуєте не сам? А з ким, якщо не секрет?».

Кондрат:

«З пташкою».

Журналіст:

«О! В таку далеку дорогу – і з пташкою?!».

Кондрат:

«А що тут такого? Кого маю – з тим і подорожую».

Журналіст:

«А якої породи чи, даруйте, якого виду (бо це ж таки не собака) ваша пташка?».

Кондрат:

«Собака?.. Та ні, собаки залишаються вдома… А якого виду пташка? Та, мабуть, творчого».

Журналіст:

«Ну, звичайно, усі пташки співають… А пташиний спів – це теж, до певної міри, творчість».

Кондрат:

«Та ні, вона не співає».

Журналіст:

«Чому?».

Кондрат:

«Мабуть, батьки в дитинстві не навчили».

Журналіст:

«Батьки?.. Даруйте, ніяк не збагну тонкощів української мови – це ж ідеться про пташку? Чи не так?».

Кондрат:

«Ну так, усі мають батьків – і ви, і я, і пташка».

Журналіст:

«А скажіть, пане майстре, що ваша пташка робить в Антібі?».

Кондрат:

«Як що? Літає».

Журналіст:

«Де? В готелі?».

Кондрат:

«Та ні. Де захоче».

Журналіст:

«Дуже цікаво… А на морі вона також з вами буває?».

Кондрат:

«Звичайно».

Журналіст:

«Як? У клітці?».

Кондрат:

«Та ні – у бікіні».

Журналіст:

«Але навіщо пташці бікіні?!».

Кондрат:

«Як навіщо? Щоб усі бачили, яка вона гарна».

Журналіст:

«А… Даруйте, чи міг би і я побачити вашу пташку?».

Кондрат:

«Звичайно, ось вона!.. Правда, не в бікіні…».

            До виставкової зали заходить дружина Кондрата, Тетяна.

Журналіст:

«Пане майстре!.. То ви називаєте свою дружину пташкою? Та це ж відома художниця!».

Кондрат:

«Відома чи не відома, але літає… Змахне одним крилом – картина, змахне другим – світлина! Ось бачите – знову кудись полетіла».

Журналіст:

«Оревуар, мадам!» (махає рукою услід Тетяні).

Кондрат:

«І так завжди – то з’явиться, то зникне… Хіба що в Антібі на даху трохи посидить».

Інтерв’ю підготував  журналіст Клод де Комод

для паризького видання «Côte d'Azur»

                                         © Неоніла Стефурак