Середа, 18.10.2017, 23:10
Вітаю Вас Гость

УВАГА!
Сайт
знаходиться
в стадії
наповнення
Пошук
Календар
«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 54
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Друзі сайту

Національна спілка фотохудожників України
Головна » 2017 » Березень » 16 » МІСТО, ЯКОГО НЕМАЄ...
21:47
МІСТО, ЯКОГО НЕМАЄ...




                                       
                                           МІСТО, ЯКОГО НЕМАЄ...

Денис Трофімов (фотографії) і Юрій Бакай (фотографії, інсталяції)

 

                Відкриття виставки відбулося 14 березня 2017 року в Обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка, за адресою:

вул. Чорновола 22, Івано-Франківськ

Репортаж про відкриття ось тут: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1280892581946031&set=pcb.1280894575279165&type=3&theater

 

Будь яке старе місто – завше прекрасна тканина для різноманітних фотографічних вправ і насолоди для вправного ока. В будь якій частині світу існують міста і містечка, що є прихистком для романтиків і ностальгуючих за старовиною фотографів. Особливо, якщо тлін і обдертий тиньк, чи напівзруйнований декор попередніх епох лише додає уяви і повертає нас в казковий час казок та ілюзій. Реставратори і історики, уважно спостерігаючи за процесом  старіння і зникнення, намагаються зупинити плин часу і приблизити нам епохи, що багаті як на нові відкриття так і на прогнозоване майбутнє. Однак важко зупинити час особливо, коли мешканці і містяни, натхненні завойовницьким шалом, не бажають і не сподіваються побачити своє відображення в тонкій і насиченій тканині міста, що мало багато різних облич ще до їх сюди приходу і дотепер природнім чином все ж збереглись.

Будь які зміни на обличчі міста не відбуваються водночас.  Це процес постійного процесу розчинення, вживання і адаптації щоразу нового і плекання старого. Часи приходять нові і вимагають та й будуть щоразу настійливіше вимагати розповіді про минуле.

Наше місто пережило багато катаклізмів і руйнацій. Відбудов і реконструкцій. Появу і реалізацію абсолютно фантасмагоричних містобудівельних ідей. І щоразу людям, що перебували у ньому доводилось рахуватись з генетичною пам’яттю про всіх попередників, хто створював, плекав, наповнював місто новими смислами і новими, хай незначними, формами.

На жаль у старому Станіславі не відбулось такого розмаху живописного, чи графічного фіксування архітектурного середовища впродовж недовгої його історії. Так як це було в оточуючих містах і містечках Галичини і особливо у Львові. Не склалось школи урбаністичних художників. Натомість бурхлива історія останніх півтори сотні років економічного розвитку надала безліч фотографічних літописів. 

Впродовж історії міста з появою можливості фотографувати і запам’ятовувати історичні епізоди і фрагменти накопичувався фактаж і протокольні свідчення, які щоразу нас будуть повертати до порівнянь з первинними станами. Мешканців турбували і турбуватимуть питання спадкоємності і нашого права присутності у цьому історичному тлі.

Денис Трофімов не перший і не останній з фотографів, що був спокушений насиченою тканиною середовища старого Станіслава. Фотографуючи впродовж років елегантні архітектурні фрагменти і цілі споруди-пам’ятки зумів зберегти здатність впродовж довшого часу переповісти про невловиму елегантність, артистизм і чарівність нехай провінційного, але фатально знакового галицького містечка. Очевидно, що така довготривала лабораторна і до певної міри дослідна робота спостерігача виразилась у послідовних секвенціях на тему ентропії і згасання.

Попри всю публіцистичність і позірну репортажність теми втрати минулого і недвозначного заклику громадянина до порятунку спадщини, виразно звучить натхненний погляд художника на особливу привабливість зникаючого шарму міста.

Ця виставка є і закликом до сумління містян, і викликом всім попереднім і наступним очільникам і господарям міста. Це і показ різноманітних і різностильових архітектурних елементів, яким перенасичена Станіславська урбаністична фактура і емоційне співпережиття  втрати. 

Ігор Панчишин

 

P. S.

                Перша частина проекту Дениса Трофімова (фотографії) і Юрія Бакая (фотографії, інсталяції) відбулася у травні 2016 року на огорожі Палацу Потоцьких в Івано-Франківську за адресою вул. Шпитальна 5.

                Детальніше про цю подію ось тут: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1024480660920559&set=pcb.1024481980920427&type=3&theater

Часовий проміжок між двома зображеннями в кожній парі приблизно 10 років.

 

                Проект реалізовано за сприяння Ігоря Микитюка.

 

                Окрема подяка Іванові Бондарєву, Галині Максимців, Ларисі Поліщук, Зеновію Федунківу за підготовку описового матеріалу до світлин.

Переглядів: 113 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]