ШЕВЧЕНКІНІАНА ФОТОГРАФІЧНА

Квітень 1859_© Андрій Деньєр

Очевидно, що якби Великий Кобзар був нашим сучасником, то мав би чималий успіх у фотографів і певно багато-хто з фотографів хотіли б мати його за модель – харизматична  і оригінальна зовнішність сприяла створенню відповідних образів. Оскільки життя Тараса Шевченка припало на період розвитку цивілізації, коли фотографія тільки спиналася на ноги, то не часто доводилося нашому світочу позувати перед фотооб’єктивом. Винайдення фотографічного процесу у 1839 році співпало з серединою життя поета. Зважаючи на темпи розвитку, фотографія явно по поспівала за життям Шевченка.

Але, незважаючі на такі несприятливі обставини, все ж Шевченко одинадцять разів за життя всідався перед фотокамерою. Десять світлин дійшли до наших днів. Всі світлини Тараса Шевченка зроблено після його повернення із заслання, в період між 1859—1861 роками. До заслання поет не фотографувався. З одинадцяти світлин Шевченка з натури, збереглося десять. Дев'ять з них зберігаються у Національному музеї Т. Шевченка, а одна світлина — у філіалі цього музею, Літературно-меморіальному будинку-музею Т. Шевченка (обидва музеї розташовані в Києві). Для семи світлин авторство встановлено впевнено (Андрій Деньєр, Іван Досс та Іван Гудовський), а от для інших трьох у фахівців нема одностайної думки. Попри те, що з моменту фотографування пройшло понад 160 років, досі не відомі (або не погоджені всіма дослідниками) точна інформація про імена і прізвища фотографів, та інші дані, пов'язані зі світлинами Шевченка.

Першою світлиною Шевченка була фоторепродукція його автопортрету 1857 року, створеного під час його перебування в Нижньому Новгороді, коли поет чекав дозволу повернутися в Петербург після перебування на засланні. Автопортрет Шевченко надіслав у Петербург своєму другові Михайлові Лазаревському з проханням замовити з нього чотири світлини, котрі він міг би подарувати друзям. Ці чотири світлини поет одержав з Петербурга 19 лютого 1858 року, про що він зробив запис у щоденнику. Дослідники припускають, що автором світлин з автопортрета Шевченка був його приятель, фотограф Костянтин Нагорецький.

Автопортрет Тараса Шевченка, з якого було зроблено чотири світлини, 1857-58 р.р.

Треба зважити на обставину, що на той час фотографія тільки наближалася до свого двадцятиріччя і ще не набула достатнього поширення у світі.

Перший фотопортрет Шевченка зроблений з натури 30 березня 1858 року, де поет зображений з бородою, в шапці й кожусі. На основі цієї першої світлини з натури Шевченко створив у 1860 році офортний автопортрет. Хоча багато джерел вказує («Шевченківський словник» та інші), що автором першої світлини Шевченка був Андрій Деньєр, але дослідник Володимир Яцюк заперечує це тим, «… що практичних доказів немає, а творча манера Деньєра, технічні особливості його фотографій суперечать цьому твердженню».

Перший фотопортрет від 30 березня 1858 року

Друга світлина Шевченка з натури, без головного убору, в білій сорочці і темному піджаку, зроблена 1858 року у фотоательє Івана Досса. За цією фотографією Ілля Рєпін 1888 року написав портрет Шевченка для Тарасової світлиці — першого народного музею Шевченка на Чернечій горі.1858. Фотограф Іван (Микола) Досс

Третя світлина Шевченка зроблена в ательє А. Деньєра у квітні 1859 року. На ній поет в смушковій шапці й кожусі. Після смерті Шевченка художники Василь Мате, Микола Мурашко, Фотій Красицький й інші користувалися цим знімком для створення живописних, графічних і скульптурних портретів поета. Квітень 1859. Фотограф Андрій Деньєр

Наступна світлина зроблена у квітні 1859 року теж в ательє А. Деньєра. Шевченко сфотографувався зі своїми друзями Григорієм Честахівським, братами Олександром та Михайлом Лазаревськими і Павлом Якушкіним.Квітень 1859. Шевченко з друзями: Григорієм Честахівським, братами Олександром та  Михайлом Лазаревськими і Павлом Якушкіним. Фотограф Андрій Деньєр

У 1859 році була зроблена ще одна світлина у А. Деньєра. Це невелика за розміром світлина (9 х 12 см), Шевченко на ній зображений на весь зріст, у смушковій шапці, кожусі і з палицею. 

1859. Фотограф Андрій Деньєр

Перебувачи у Києві в 1859-60 роках, Шевченко тричі фотографувався в ательє свого старого приятеля художника і фотографа Івана Гудовського. На першому фото Шевченко сидить на стільці у білій сорочці з темною краваткою і в темному піджаку. На другому фото Шевченко сидить на стільці біля столу в білому полотняному костюмі з палицею в руках. На третій світлині (погрудній) Шевченко теж в білому костюмі. Деякі дослідники приписують авторство цієї світлини не І. Гудовському, а фотомайстерні Людвіга Барклая. На будинку у Києві (вул. Мала Житомирська, 2), де було ательє Гудовського і деякий час жив Шевченко, встановлена в наш час меморіальна дошка, присвячена цій події. Меморіальну дошку Тарасу Шевченку відкрито 14 липня 2017 року. Бронзовий пам'ятний знак встановлено на фасаді будівлі, де раніше стояв будинок купця Василя Смирнова (знесений у 1970-х роках), на другому поверсі якого було фотоательє Івана Гудовського. В серпні 1859 року в Гудовського гостював Тарас Шевченко.

 1859. Фотограф Іван Гудовський

1859. Фотограф Іван Гудовський1860. Фотограф Іван Гудовський.  Деякі дослідники приписують авторство цієї світлини не І. Гудовському, а фотомайстерні Людвіга Барклая

Меморіальна дошка в Києві, вул. Мала Житомирська 2, відкрито 14 липня 2017

Світлина Шевченко в чорному костюмі і в білій сорочці з чорною краваткою датована 1860-61 роками. Деякі дослідники приписують авторство цієї світлини Олександру Шпаковському.

1860-61 роки. Авторство приписують Олександру Шпаковському - ?

Світлина Шевченка разом з його приятелем художником Григорієм Честахівським. Автором цього фото деякі дослідники вважають Івана Досса.1960. Фотограф Іван (Микола) Досс

Рано-вранці 8 травня 1861 року, після поминальної відправи у церкві Різдва на Подолі, пароплав «Кременчуг» з домовиною праху Тараса Шевченка, привезеною з Петербурга, відбув з Києва до Канева. Тіло поета супроводили його брати Микита і Йосип та сестра Ярина, а також найближчі друзі – Іван Сошенко, Михайло Чалий, Олександр  Лазаревський та Григорій Честахівський. З моменту прибуття пароплава до Канева траурною церемонією  керував один із найближчих друзів Шевченка в останні роки його життя Григорій Честахівський, з ініціативи якого відбувалось поховання поета на Чернечій горі та спорудження насипу-кургану над склепом могили.

Ще одна світлина Шевченка невідомого автора, яка не збереглася. Знімок 1858—1859 років. На ній Шевченко в темному костюмі. З цієї світлини Шевченка 1859 року Михайло Микешин зробив малюнок-портрет, який був використаний для оформлення титульної сторінки «Кобзаря» (1860), виданого коштом Платона Симиренка. Оригінал портрета Микешин подарував другові Шевченка Айрі Олдріджу. Цю світлину Шевченко використав при роботі над офортним автопортретом 1860 року.

Малюнок Михайла Микешина зі світлини невідомого автора, 1858-59р.р.Портрет актора Айри-Фредеріка Олдріджа (1807-1867). 25 грудня 1858. Італійський та білий олівець

Ще одна світлина, яка зроблена більш, ніж півстоліття по смерті Шевченка, має безпосередній стосунок до нього - це чисельна Шевченківська родина на подвір’ї батьківської хати поета в селі Керелівка (зараз Шевченкове), 1914 рік.

Родина Тараса Шевченка на подвір’ї батьківської хати поета в селі Керелівка (зараз Шевченкове), 1914 рік

Якби Шевченко здогадувався, якими важливими для нащадків будуть світлини з його зображенням, то певно частіше навідувався б до фотоательє..

За матеріалами доступних джерел підготував Ростислав Кондрат