П`ятниця, 21.01.2022, 04:05
Вітаю Вас Гость

УВАГА!
Сайт
знаходиться
в стадії
наповнення
Пошук
Календар
«  Жовтень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Наше опитування
Ви фотографувати вмієте? :)
Всього відповідей: 65
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Партнери сайту

funphoto.ua
Головна » 2021 » Жовтень » 22 » «Колумб» у науковому дослідженні
08:30
«Колумб» у науковому дослідженні

Не так давно Інститут культурології Рівненського державного гуманітарного університету в одному зі своїх збірників наукових статей опублікував дослідження кандидатки мистецтвознавства, доцентки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, членкині Національної спілки художників України Надії Бабій про творчий шлях, розвиток і феномен народного фотоклубу «Колумб» з Тисмениці.

УДК 77.024+658.8:7.03’06

ФЕНОМЕН «КОЛУМБА». УСПІХ СТРАТЕГІЙ ПРОВІНЦІЙНОГО ФОТОКЛУБУ

Бабій Надія Петрівна –кандидатка мистецтвознавства, доцентка, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, м. Івано-Франківськ

http://orcid.org/0000-0002-9572-791X; nbabij26@gmail.com

Дослідження присвячене висвітленню творчої та суспільної діяльності фотоклубу «Колумб», м. Тисмениці, Івано-Франківської області в контексті розвитку актуальних мистецьких та культурних тенденцій 80-х років ХХ – поч. ХХІ ст. Визначено ключові експерименти фотохудожників із формою, натурою та змістом. Наголошено, що завдяки новаторським стратегіям фотоклуб не лише пропагує творчість талановитих митців, а й створює культурні та соціальні проекти, що популяризують регіон у світовому культурному просторі: виставки сучасної фотографії, творчі пленери, соціальні проекти, що привертають увагу до питань розвитку регіону.

Ключові слова: фотоклуб «Колумб», розвиток сучасного фотомистецтва

Постановка проблеми. Фото як найвиразніше з концептуальних мистецтв зламу тисячоліть, активно осмислюється сьогодні культурологами та мистецтвознавцями. Свідченням уваги є численні проекти, пов’язані з Харківською школою фотографії 90-х років у Pinchuk Art Centre, участь франківських та львівських постмодерністів у проектах «Швидкорозчинний час» та Flashback Мистецького Арсеналу. Увагу до локальних процесів демонструє гучна виставка мисткині з Криворівні Параски Плитки Горицвіт.

У 90-х роках ХХ ст. Західна Україна була в епіцентрі суспільно-політичних та культурно-мистецьких процесів. Саме тут проявили себе культурні феномени, визнання яких сьогодні беззаперечне. Аналізуючи актуальні мистецькі процеси, зокрема І міжнародне бієнале «Імпреза», «Станіславський феномен», низку революційних театральних новацій, фестивалів неформального та фольклорного мистецтва, зауважимо на активному розвиткові нових мистецьких практик, у числі яких фотографія, що раніше пов’язувалась лише з документальною хронікою, салонною фотографією. Діяльність фотоклубу «Колумб» була суголосна новаціям, вплинула на розвиток медіа-культури регіону.

Методологія дослідження. Головною емпіричною базою дослідження стала діяльність членів фотоклубу «Колумб» м. Тисмениця, Івано-Франківської обл. Для вирішення завдань як основний, використаний метод інтерв’ю, актуальні методи теоретичного аналізу документів, спостереження, аналогії, порівняльного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає у висвітлені комплексної діяльності провінційного фотоклубу в контексті розвитку актуальних тенденцій національної культури. Визначено також ключові експерименти фотохудожників із формою, натурою та змістом.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Фотографія, як суперечливе, рефлексивне міждисциплінарне явище аналізується в есеях багатьох модерних та постмодерних авторів: Ш. Бодлера, Р. Барта, С. Зонтаг [2-3, 11]. Категоріальний вимір актуального, як «ціннісного на сьогодні» виявляє В. Єшкілєв [5]. Проблематиці розгляду естетичних якостей фотографії присвячена робота почесного учасника фотоклубу «Колумб» В. Пилип’юка [9]. Серед найновіших матеріалів, що оприлюднюють мистецькі експерименти учасників клубу видання «Перший відмінок» (2018)[8].

У схемі «Взаємовпливи та стилістичні особливості візуальної культури в Станіславові-Франківську в ХХ – ХХІ ст.» подані імена учасників фотоклубів із зазначенням компетентності «салонна фотографія», однак, одночасно фото цих авторів розміщені серед візуального ряду, що демонструють суголосність з актуальними візуальними практиками кін. ХХ – поч. ХХІ ст. [8; 3-4, 26, 52].

Джерельна база локалізована в архіві Народного фотоклубу «Колумб», друковані видання переважно публіцистичного характеру [12-15], діяльність організації, за дрібними виключеннями, ніколи не висвітлювалась у культурологічних та мистецтвознавчих працях. У дослідженні використані й рідкісні друковані афіші та каталоги з виставок 80-90-х р. [6-7], оригінальні фотографії П. Дроб’яка, Р. Кондрата, Б. Мохняка, І. Постоловського, Я. Проціва, Т. Яковина, Д. Петрини.

Іван Постоловський - Попутній вантаж

Мета статті – висвітлити суспільну та творчу діяльність фотоклубу «Колумб», його роль у розвитку актуальної візуальної культури Івано-Франківська кінця ХХ – початку ХХІ ст., визначивши ключові напрями та практики у творчості фотохудожників.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналізуючи бурхливий розвиток фотографії наприкінці ХХ ст., відзначаємо її всезагальність, що дозволила проникненню цих медіа до усіх ділянок людського буття.

На негативну роль фотографії, що схильна догоджати публіці, звертав увагу Ш. Бодлер (1859 р.),  зазначаючи: «Новоявленими сонцевірами оволоділо формене безумство та нечуваний фанатизм» [3]. Масова культура, побутові практики у фотографії пов’язані насамперед із розвитком технологій, а не освітніми процесами, появою миттєвих знімків, фотокамер-«мильниць». Доступність подолала емоційну складову, стала причиною тотального захоплення світу, за словами С. Зонтаг «хронічним вуайєризмом», через що усі події набувають однакових змістів, стаючи однорівневими [11; 3]. Однак, наприкінці ХХ ст. через складність технологічного процесу фотографія була ще відносно рідкісним явищем. Елітарність стала поштовхом до появи нового жанру концептуального мистецтва, що оперував осмисленою діяльністю, акцентуючи моменти, що транслюються культурою. Висвітлюючи події, фотографія сама ставала текстом, перетворюючи об’єктивну реальність на комікс. Глядач, не роздумуючи над тим, бачить дійсність через побачене, пережите уже кимось. Однак, саме на цьому етапі стикаємось із моментом втрат: надто відверті емоції, критичні стани, за словами Р. Барта, нецікаві, оскільки не мають правдивості. «Природність образів, що не звеличуються і жодним чином не коментуються, змушують глядача, не обмеженого присутністю фотографа-деміурга, задаватись питаннями, виробляти власну думку» [2; 63]. Аналізуючи мистецьке та масове у фотографії Івано-Франківщини доби розквіту діяльності «Колумба», Я. Проців наводить метафору «снайпера» і «кулеметника»[12].

Народний фотоклуб «Колумб» заснований 1983 р. у м. Тисмениця, Івано-Франківської обл. при районному відділі культури. Учасниками стали аматори-фотографи, що прийшли в цю технічну галузь, маючи лиш початкові навички обробки фотоплівки. Окрім голови клубу Р. Кондрата, інженера за фахом, із місцевого середовища долучились Б. Мохняк, І. Постоловський, Ю. Медвіль, Л. Стасів, Ю. Кукудяк, В. Струк. Серед найвідоміших, що перейшли до тисменицького фотоклубу з регіональних, назвемо самоука П. Дроб’яка, фахового віолончеліста Я. Проціва, доктора фізико-математичних наук Д.Петрину.

Попри усю маргінальність локації, ця творча організація завдяки чіткій самоорганізації, спільній меті, що полягає у колективному просуванні, інституалізації фототворчості через каталогізацію, виставкову, суспільну діяльність, сьогодні посідає одне з провідних місць серед подібних у всеукраїнському масштабі, має широкі контакти з фотоклубами світу. Учасники спільноти належать до числа провідних фотохудожників, розвивають найрізноманітніші жанри та техніки, суголосні часові. Говорячи про діяльність тисменицького фотоклубу, акцентуємо увагу на визначних позиціях, найперше найменш дослідженій репортажній діяльності, що зафіксувала суспільно-політичні та, особливо, культурні феномени зламу тисячоліть і сьогодні є джерелом дослідження цих процесів.

Фотографії П. Дроб’яка, Р. Кондрата опубліковані як анонімні у виданнях, що висвітлюють культуру регіону 90-х рр. [8], обробка негативів все ще потребує окремих досліджень. Іншими важливими віхами діяльності є фототворчість учасників клубу, тісно вплетена у мистецьке середовище Івано-Франківська та його феноменів, однак не стала частиною «Станіславського феномену». Окремо зазначимо про участь у творенні нових клубних проектів, що стали феноменами нового тисячоліття. Пояснюючи осібність клубу у 90-х роках, Я. Проців зауважує: «Це був ніби «провал» для Франківська … Кондрат усі найкращі сили фотографії перетягнув у Тисменицю … Фактично, в Україні як фотографічний центр знають саме Тисменицю … все варилося, кухня була в Тисмениці...» [12].

Розглядаючи «колумбівську» фотографію в контексті мистецьких феноменів 90-х рр., співвідносимо її з колективними практиками просування культурного продукту. Творення актуальних змістів була суголосна світовим тенденціям, що пізнавались через виставкові проекти2 . Нова образність фотографії пов’язувалась із широким спектром естетичних складових: задум, композиція, експресія, виразність, а також і акцентом на авторстві. Технології розвивались в аналоговому полі, фотографічні експерименти наближені до графічних, пізніше колажної фотографіки, їх цінність полягала в обмеженості накладу, унікальності відбитка, непередбачуваності негативу, тощо. Визначаючи за фотомистецтвом елітарність, професійність, тим самим визначаємо за нею деформаційний засіб, що перетворює буденність на поле художньої творчості. Важливу роль відіграє імерсивність фотопроектів, що дозволяє залучити глядача до активних дій, перформативності. Відповідно активність, суспільна оцінка свідчить про контекст акції та виявляє роль фотографа усуспільстві.

Уникаючи технічних правок, що засвідчує чистоту стилю, роботи П. Дроб’яка характеризується увагою до монохромних контекстів. Найперше це «фактурна» фотографія, базована на вичлененні незвичних ракурсів з архітектурного чи побутового середовища, де співавтором образу є світло. Ця практика пов’язує Дроб’яка з творчістю фотографів-абстракціоністів 20-х рр: Родченко, Ман Реєм, Ласло Моголі-Надєм. За словами Е. Гааса: «Фотографа-безпредметника об’єкт зйомки зовсім не цікавить: змістом знімка є сам фотограф – його почуття, реакція на видимий світ…у барвах і формах» [9; 57].

Павло Дроб'як - Під дощем-1

Павло Дроб'як - Розмова-1

Павло Дроб'як - Під дощем-2

Павло Дроб'як - Змова

Павло Дроб'як - Погляд

Успіх робіт засвідчений багатьма виставками: персональною (1989 р.) в рамках І міжнародної бієнале «Імпреза», спільною з художником І. Панчишиним та архітектором З. Соколовським у  Каунасі (1986 р.), виставкою «Шести» (І. Панчишин, М. Вітушинський, М. Яковина, З. Атлантова, М. Базак, П. Дроб’як) в Івано-Франківську (1988 р.). Іншим помітним проектом стала «Memoria’94» спільно з Івано-Франківським державним художнім музеєм [7]. Проект був першим в Україні, що відкрито демонстрував фото меморіальної пластики у природному середовищі, уникаючи музеєфікації. Виставка досліджувала контексти пам’яті, де ідея смерті є даністю, а цвинтарні фігури стали суб’єктами цієї даності. Перформативність посилена театралізованим антуражем: підлога вузьких музейних зал засипана опалим листям, що спричиняло неймовірний шурхіт. Звуки доповнювало музикування скрипальки Л. Литвинчук, з-під листя виривалось світло кольорових ламп. Експлікація, написана мистецтвознавцем В. Мельником, стала фактично кураторською інтерпретацією експозиції.

Обкладинка буклету фотовиставки Павла Дроб'яка "Memoria '94"

Окремо зазначимо на тематиці суб’єктивного «паломницького» фотопортрету, завдяки якому 1996 р. П. Дроб’як отримав відзнаку АFIAP (Художник Міжнародної Федерації фотомистецтва). Паломництво розглядається як культурна практика автора, його співпереживання у пошукові істинних образів. Прозаїчні назви робіт: «Змова», «Розмова-1», «Під дощем», «Погляд» зроблені задовго до появи стріт-фото як жанру. Митця, як і у «Меморії», заворожує простота обличь – переважно немолодих горянських типажів. Наголосимо на значенні серійності вказаної колекції, що є ретранслятором відвертої присутності. Найпростішими засобами, уникаючи афектації, він досягає надзвичайної виразності, а статична композиція визначальна: головний персонаж переважно розміщується прямо по центру, демонструючи відмову фотографа від подвійної гри, акцентуючись лише на фіксації миті. Саме ця відвертість майстра відображена у поезії Ю. Андруховича «Фотопавло»: «І хто нарешті винен, що з нас такі моделі, / що клацає в порожне щелепа-апарат? / Таким, як наші, пискам – не місце у музеї, / бо ми – не те що камінь чи дикий виноград». [1].

Додамо, що робітня митця на вул. Гординського була у 90-х місцем зібрання інтелектуальної тусовки. Серед його близьких друзів та шанувальників письменники, філософи, художники, архітектори, мистецтвознавці, театрали. Саме середовище, як і інші альтернативні тусовки Івано-Франківська, було ключем до розвитку таланту П. Дроб’яка, однак «Колумб» виявився стабільним об’єднавчим фактором, що допоміг реалізувати, зафіксувати цей зріз мистецтва.

Інший погляд фотографа на модель, як пасивного провідника, демонструє перформанс О. Рубановської та Т. Яковина «Світ тварин Анни» (1997 р.), утілений у поліграфічному альбомі та окремо експонований як концептуальна виставка [10]. Задум проекту полягав у пошуку діалогу між власним «Я-моделі» та «Я-персонажів», відтворених в анімалістичній ілюстрації О. Рубановської. Щоб поєднати два різні тексти, необхідно було створити спільний код. Ключем до нього і стала фотографія, що перетворила тіло перформерки на пластичний символ, співзвучний до мальованих образів.

Серед експериментів кінця ХХ ст. відзначимо еротичну фотографію. Попри особливий попит на жанр у той період, у роботах «колумбівців» відсутня відверта сексуальність3 . Вони – деконструктори тіла, що стає чистим об’єктом, позбавленим тілесності. Оголеність натури сприймається як об’єктивна естетична реальність, що може бути перенесена на будь-який предмет. Тут знову, як в абстракції, важлива емоція митця, а не моделі. У роботах Я. Проціва цього періоду обігруються уречевлені метафори: скрипка, віолончель, м’яч, дзеркало. Жіноче тіло при цьому використовується фрагментарно, або ж включене до складної фігуративної композиції. Чорно-біла інтерпретація дозволяє зосередитись на змістах, уникаючи фізіологічних розглядувань.

Педант та віолончеліст, Я. Проців у час аналогових технологій захоплювався складними методиками фотографіки: ізогелія, ФДП; пізніше одним із перших оволодів графічними редакторами та експериментував із концептуальними колажами. Серед найвідоміших серії: «Німфи небесні» (2004 р.) [8; 52], «Пікассо» (2010 р.) [8; 26] – де залучені практики поп-арту, боді-арту.

Ярема Проців - із циклу "Пікассо"

Іншим аспектом концептуалізації реальності фотографією є руйнування меж, що визначають прекрасне. Аналізуючи визнані міжнародною спільнотою фото Р. Кондрата: «Випадок на виставці», «8½», виконані у стилістиці «низького», «побутового», зауважуємо на прагненні автора звільнити оголеність від загальновизнаних критеріїв краси. Використовуючи жарт, іронію, митець акцентує увагу на відмінностях, недосконалості, перетворюючи їх на предмет захоплення. Фото «Випадок на виставці» є своєрідним трансформером, оскільки створене в експозиції першої у Івано-франківську еротичної фотовиставки, як постановочне. Сімейне фото, що представляє групу оголених: Р. Кондрата, його вагітну дружину, дитину, було наслідком візуального сприйняття, рефлексії на ґротескну творчість Яна Саудека.

Ростислав Кондрат - Випадок на виставці 

ХХІ ст. окрім технологічного пришвидшення відзначається новими ідеями, у яких вулиця, натовп – творці культурних змістів. Митець – мультикультурна особистість. Колективні практики нівелюються перед індивідуальними, а соціальні мережі заміщують виставкому презентацію. Перетворення речевості на об’єкт поклоніння, підміна змістів відображені у серії робіт Д. Петрини Food fetish (2016 р.). У ній фрукти, частини риби, птиця, зеленина «викладаються в химерні колажі, геральдичні картинки, постери-посили до шлункової чи політичної ідеології глядача. Вимощенні на круглих тацях композиції створюють гастрономічні герби, знаки-вказівники до гурманних уподобань, смаків, перетворених у візуальний ряд і зафіксованих в мертву натуру. Натюрморт трансформується в портрет» [14]. Посил глядача до рефлексій на творчість Арчимбольдо, інтерпретований з огляду на інтелектуальні ігри гіпермодерної епохи. Самоіронія, звернення до «Квітів зла» Бодлера проглядається в серіях: Street faces, Моцак.

Афіша фотовиставки Дмитра Петрини "Food Fetish"

Дмитро Петрина - із серії "Food Fetish"

Повертаючись до суспільних проектів «Колумба» відзначимо найголовніші. В числі перших кураторська виставка «Імпреза-фото», що відбувалась у рамках ІІІ міжнародного бієнале (1993 р.) [6]. У статті до каталогу львівський фотохудожник С. Баран зазначає, що «найбільш вдалі фотосалони відбуваються не в столицях, де дикий темп життя і нервове збудження глядача не дають змоги спокійно і з насолодою спілкуватись із фотокартинами, а в малих містах і містечках, де немає кон’юнктури і фарисейства» [6; 124]. Автор зазначає також про ідеї щодо великих міжнародних проектів, пов’язаних з Івано-Франківськом. Назвемо найважливіші з реалізованих. Так, 1995 р. започатковано національний фотоконкурс «Природа», що 1998 р. змінив формат на бієнале, а далі доповнився карпатським пленером. У концепції – дослідження взаємин людини і довкілля, конфлікту цивілізації та природи, урбаністичного середовища, екзотичних крайобразів, флори і фауни, ленд-арт[15].

Обкладинка каталогу першого національного фотоконкурсу "Природа 1995"

 

Обкладинка каталогу четвертого національного фотоконкурсу "Природа 2000"

Афіша восьмого національного фотоконкурсу "Природа 2008"

Запрошення восьмого національного фотоконкурсу "Природа 2008"

2007 р. розпочата робота Національного бієнале «Фотопортрет» [4]. Організатори зазначають, що окрім досліджень у галузі класичного фотопортрету, вони відкриті до експериментальних, концептуальних робіт. У складі журі, окрім фотографів та мистецтвознавців визначні художники, пов’язані з актуальним мистецтвом (М. Яремак).

Фасад будівлі Івано-Франківської обласно організації Національної спілки художників України, де 2007 і 2015 роках експонувалися виставки бієнале "Фотопортрет"

Фотоклуб має партнерські стосунки із західноєвропейськими професійними клубами, активно організовує обмінні виставки, презентації робіт молодих фотохудожників, вузько-тематичні концептуальні акції. Цінності «Колумба» істинні досі для його засновників, важливі для нових учасників, серед яких і професійні художники: Т. Павлик, М. Джичка. Серед гучних соціальних практик – виставка-проект «Місто, якого немає» (2014 р.), організація міжнародного фото-пленеру, присвяченого пам’яті П. Дроб’яка у с. Дмитровичі, Львівської обл., що згодом переріс в інші культурні громадські ініціативи, зокрема й започаткування Дня с. Дмитровичі [13].

Висновки. Переконуємось, що фотоклуб «Колумб» посідає одне з чільних місць серед творчих фотооб’єднань України. Наприкінці ХХ ст. він був залучений до постмодерного мистецького середовища Івано-Франківська, однак зберіг окремішність у своєму самовираженні. Діяльність провадилась у просторі колективних проектів та індивідуальної творчості. Учасники фотоклубу активно експериментували з традиційними жанрами, практикували в актуальних напрямах візуалізації форми та змістів. Особливо відзначимо, що завдяки новаторським стратегіям фотоклуб не лише пропагує творчість талановитих митців, а й створює культурні та соціальні проекти, популяризуючи регіон у світовому культурному просторі: виставки сучасної фотографії, творчі пленери, соціальні проекти, що привертають увагу до питань розвитку регіону.

Примітки

  1. Зі слів Р. Кондрата: У 1988 р. почали брати участь і через кілька років були повноцінними гравцями міжнародних салонів. Щороку брали участь у 50-60-ти міжнародних виставках: Англія, Малайзія, Австралія; щотижня відправляли одночасно 70-80 робіт. Загалом працювали в одному фарватері з іншими українськими фотоклубами, мали приблизно однакову кількість нагород, але за кілька років нас знала вже вся Україна. Впродовж тих років, вважаю, запорука нашого успіху у моїх менеджерських талантах. Інтерв’ю Н. П. Бабій з Р. Кондратом, проведене 13.11.2019. Приватний архів Н. П. Бабій.

2. Там же: Їм (міжнародні клуби) був цікавий наш матеріал з огляду на етнографію, інший колоритний регіон. Але і нас представляли без різниці в географії – могли приписати до Росії, Литви, Білорусії … Коли було це піднесення, це листування, то вже заводили окрему папку на кожну виставку, орієнтувались на смаки журі, перетасовували роботи і відділяли по папках – Англія, Австралія, Франція. Приватний архів Н.П.Бабій.

3. Там же: З приводу еротики, то колективних виставок такої тематики не було і ніде таких виставок не було, ми не надсилали. Ніхто на цьому особливого акценту не робив. Однак були окремі виставки з окремими роботами. Жанр на той час мав таке табу над собою, дівчата відмовлялись зніматись оголеними, але було своє товариство, де такі експерименти розвивались як мистецтво. Приватний архів Н.П. Бабій.

Список використаної літератури

1. Андрухович Ю. (1989). Фотопавло. 2.04.2020. Режим доступу: https://onlyart.org.ua/yurij-andruhovych[1]fotopavlo/

2. Барт Р. Фото-шоки. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. Пер. с фр. Москва: Прогресс, 1989. С. 61-63.

3. Бодлер Ш. Современная публика и фотография. 2.04.2020. Режим доступу: http://bodlers.ru/ 1859- Sovremennaja-publika-i-fotografija.html  

4. Виставка «Фотопортрет-2019». 2.04.2020. Режим доступу : https://www.ifkm.if.ua/page206.html (дата звернення: 1.04.2020)

5. Єшкілєв В. (б. р.). Проблема Актуального в літературі. Плєрома. Глосарійний корпус. 6.02.2020. Режим доступу : http://www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/gk-av.htm

6. Імпреза’93. Каталог ІІІ міжнародної бієнале станкових мистецтв в Івано-Франківську 3.12 – 30.01 1993. Івано-Франківськ. Львів: Міжнар. фонд «Відродження». 128 с.

7. Memoria’94. Фотовиставка Павла Дроб’яка. Івано-Франківськ: Галицька рай. друк., 1994.

8. Перший відмін ок. Незалежне мистецтво Івано-Франківська. Дев’яності-нульові. Тексти, візії, персони. Івано-Франківськ: «ArtHuss»., 2018 304 с.

9. Пилип’юк В. Естетичний аспект фотомистецтва. Теле- та радіожурналістика, 2012. Вип. 11 С. 54-64

10. Рубановська О. Світ тварин Анни. Івано-Франківськ: Лілея-НВ., 1987.

11. Сонтанг С. О фотографии / пер. с англ. Голышев В. Москва: ООО «Ад Маргинем Пресс», 2013. 272 с.

12. Ярема Проців: «В Коломиї сформувався як фотохудожник» 2.04.2020. Взято з: https:// dzerkalo.media/news/yarema-protsiv-v-kolomii-sformuvavsya-yak-fotohudojnik

13. Best of ФотоПАВЛО (2018). 2.04.2020. Режим доступу : http://gk-press.if.ua/best-of-fotopavlo/

14. Fud-fetish. 2.04.2020. Режим доступу : http://best.foto.ua/ gallery/639592-fud-fetish-/ 15. XIII Національна бієнале Природа 2020 (фотоконкурс) URL: https://www.prostir.ua/?grants=xiii[1]natsionalna-bijenale-pryroda-2020-fotokonkurs Reference

      Повна публікація матеріалу на сайті: kulturologiya.rv.ua (Збірники, Культурологія, Випуск 35 - сторінки 245-251)

 

Переглядів: 157 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]